Досвід роботи

 

Проблема над якою я працювала 5 років:

«Підвищення особистісного й творчого потенціалу учнів та їхнього прагнення до самореалізації і життєвого успіху».

Актуальність проблеми. Вже не існує тієї школи, де діти, сидячи рівно та склавши руки, чемно слухають суворого вчителя. Сучасні школярі хочуть комунікації, розмови з педагогом, якого воліють сприймати радше як порадника, а не як строгого критика. Змінився і мій підхід до навчання – учням не цікаво 40 хвилин слухати теорію, тому я знаходжу більш цікаві заняття, вправи, ігри, в тому числі і в ґаджетах. А як зробити так, щоб на кожному уроці діти не нудьгували і мали змогу розвинути всі свої нахили та здібності?

Мета сучасної школи – не просто давати знання, а формувати особистість, яка вміє та хоче вчитися, займає позицію активного суб’єкта діяльності. З огляду на це велике значення має формування в учнів творчого потенціалу, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності. Сучасне життя висуває нові пріоритети. На перший план виходить особистісний розвиток, усе ширше впроваджуються елементи особистісно зорієнтованого навчання. Саме в умовах особистісно зорієнтованого навчання відбувається становлення таких важливих якостей особистості, як рефлективність, спонтанність, критичність мислення, вміння працювати з інформацією, спілкуватись та нести відповідальність за наслідки власних дій.

 

Тому на кожному уроці  ставлю такі завдання:

·     запалити в дитячому серці вогник допитливості;

·     збагачувати знання школярів про здоров`я і безпеку, про природу, суспільне життя, трудову діяльність людей;

·     розвивати різні види пам'яті;

·     розвивати уяву і фантазію;

·     розвивати увагу, спостережливість;

·     формувати мовленнєві вміння, комунікативно – творчі здібності;

·     пробуджувати інтерес до навчання, робити його цікавим, пізнавальним, розвивальним;

·     розвивати творче мислення;

·     навчити працювати з навчальною книгою;

·     виховувати національну самосвідомість, духовність.

Мій ідеал – розроблена В.О. Сухомлинським педагогічна система, що  актуальна й тепер. Тож спадщина педагога–гуманіста була і залишається невичерпною скарбницею педагогічного досвіду і мудрості.

       На творах Василя Олександровича можна і вчити, і виховувати, адже це – невичерпна криниця пізнання світу і себе. 

В. Сухомлинський писав, що кожна  нормальна дитина іде в школу з вогником в душі, а завдання педагога цей вогник підтримати, щоб він не погас. Тому постійно шукаю відповіді на питання:

· Як не погасити вогник цікавості дитини, а розпалити справжній факел?

· Як навчити дитину вчитися?

· Як уникнути пасивності учнів на уроках?

· Як «свій» урок зробити «їхнім» уроком?

· Як учительське «треба» перетворити на учнівське «хочу»?

Відповіді на ці та інші запитання знаходжу, впроваджуючи у практичну роботу інноваційні технології та ігрові прийоми, придумуючи щось своє, що дає можливість учням не відсиджувати, а проявляти себе - як особистість, партнер, команда. Серед шляхів розвитку творчих, інтелектуальних здібностей, пізнавальної активності, самостійності, самореалізації дітей  необхідним є використання в роботі з учнями різноманітних завдань: навчальних, розвивальних, пізнавальних, інтелектуальних, нестандартних.

Розвитку пізнавальних, творчих, інтелектуальних здібностей сприяють розвивальні  ігри. В іграх діти не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його. За словами Виготського, «гра дитини – це творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них дійсності, яка відповідає запитам і інтересам самої дитини», тобто гра розглядається як творча діяльність, в якій наочно виступає комбінуюча дія уяви. Тому в своїй роботі постійно використовую розвивальні ігри як засіб навчання і виховання.  грі розвивається уява, утверджуються образи фантазії, виниклі ідеї, створюються продукти діяльності, які є для дитини емоційно привабливими. Учні привчаються до колективної дисципліни. Вони цікавляться, що буде завтра, придумують свої завдання, вірші, загадки.

Метод мозкового штурму використовую тоді, коли діти не мають уявлення про предмет, вони висловлюють свої думки, обґрунтовують, а вже потім роблять висновок.

Дуже подобається дітям така форма роботи як „Мікрофон”. Учні вчаться говорити лаконічно та швидко.

Методи інтерактивного навчання дають змогу швидко активізувати пошуково-пізнавальну діяльність учнів, максимально розкривають їх знання.

У процесі роботи було вироблено й узагальнено сім основних порад для творчого, нестандартно мислячого вчителя.

        Потоваришуйте з учнями

Сучасні учні скептично ставляться до вчителя, який намагається бути вищим за них. Дозволяю дітям бути на рівні зі мною, однак пильную, щоб вони дотримувались правил поведінки. Знаходжу спільні теми зі школярами, намагаюсь бути для них другом і порадником.

Моє головне завдання полягає не в тому, щоб вичитати дітям урок. Головне завдання  – виховувати учнів свідомими людьми, які вміють мислити і поважати один одного.

Ніколи не переказуйте того, що можна прочитати в підручнику

Завжди стараюсь знайти цікаву інформацію (факти, історії, пригоди) для учнів з приводу тієї чи іншої теми. Не змушую їх конспектувати підручник чи вчити параграф напам’ять. Краще запропонувати дітям виписати основну інформацію у зошит так, як вони вважають за потрібне.

Використовуйте різноманітні методики

Цікаві методи навчання як от “філософія для дітей”, “змішане навчання”  неодмінно допоможуть підготуватись до уроку якнайкраще. Обираю ту методику, яка подобається мені найбільше і застосовую її на уроці. Якщо поки що не готова до деяких кардинальних змін, то вибираю з кожної методики те, що вважаю найголовнішим і експериментую, поєдную.При цьому пам’ятаю, що діти дуже люблять різноманітність. Побачивши, що вчитель намагається провести урок нестандартно, вони спочатку спостерігатимуть за цим процесом, а пізніше самі пропонуватимуть ідеї.

 

Максимально поєднуйте теорію з практикою

Звісно, у мене є план і теми уроків. Але ж погодьтесь, що всього діти не запам’ятають. Тому намагаюсь хоча б додатково подати їм ту інформацію з предмету, яка знадобиться в житті. Даю учням зрозуміти, що саме  предмет основ здоров'я принесе їм максимальну користь у повсякденному житті.

 

Давайте учням цікаві домашні завдання

Щоб дітям не було нудно, поєдную вправи з підручника з нестандартними домашніми завданнями. Кросворди, плакати, презентації, опитування, представлення – все це цікаво виконувати учням. А деякі домашні завдання виконую з ними. Учні люблять порівняти своє завдання із завданням вчителя.

Складаю учням обов’язковий список кіно-лекторію з предмету, який вони повинні подивитись .

     Намагайтесь проводити уроки надворі

Коли за вікном гріє тепле сонечко, дуже важко зосередитись на навчанні, тому школярам буде корисно прогулятись за межами або навколо школи, слухаючи вчителя. Обираю заздалегідь місце, де буде тихо і затишно і в такому форматі проводжу урок. Замість дошки   використовую ватман чи зошити, а замість крейди – кольорові маркери. Такий формат уроку дуже підходить для вивчення мого предмету. В будь-якому випадку їм дуже сподобається вчитись в неформальній обстановці, відвідуючи цікаві місця.

Проводьте кожен урок так, ніби проводите його востаннє

Учні добре відчувають, коли вчитель старається на уроці, а коли приходить лише, “аби відбути”. Тому віддаю себе на сто відсотків, готуюсь до кожного уроку якнайкраще, вигадую цікаві завдання і стараюсь бути тим вчителем, якого б сама хотіла мати. Пам’ятаю, що  не маю права бути вчителем лише в школі. Бо бути вчителем – означає бути ним завжди.